7 листопада 2022 року для нас було фактично як 1 вересня. Після тривалої дистанційки з зв’язку з воєнними діями в Україні ми нарешті зустрілися на уроках у школі. Зустрілися не всі - 12 чол., адже частина учнів залишається на дистанційному навчанні або за межами Ніжина чи України. У понеділок був весь спектр емоцій - радість від зустрічі з однокласниками; вчителі раділи, що декого побачили вперше за 2 місяці, цікавість "а що там, у підвалі?" - і потім перебування там під час тривоги, насичені перерви і нове знайомство зі школою.
Наступні дні - додалися ще двоє дівчаток, активно штурмуємо буфет, спускаємося в укриття, іноді згадуємо, що ми таки в школі, спілкуємося через екран ноута/телевізора з нашими семикласниками, які по той бік Зуму і змагаємося з ними на уроці історії Поки що рахунок 1:1 - у класі переміг Єгор Рубан, а серед дистанційників - Денис Авраменко. Уроки одночасно в класі і онлайн - це складно, це вперше, тому вчилися всі разом - і вчителі, і діти.
Доволі насиченою була п’ятниця (навіть без тривоги) - виготовляли світловідбивні флікери з НММЦ, взяли активну участь на уроці з мінної безпеки (ще й отримали в подарунок зошити-лінійки), дізналися про ніжинські прикраси 18-20 ст. - дукачі.
Далі - вихідні! Щоправда, не всім і не відразу. Аня Максименко пройшла відбір на Всеукраїнську краєзнавчу конференцію учнівської молоді "Моя земля, земля, земля моїх батьків очима сучасників" і в суботу, 12 листопада, представляла результати своєї дослідницької роботи (онлайн).
Немає коментарів:
Дописати коментар